Місто з дверима на дахах - Єрихон

Місто Єрихон виникло на місці поселення землеробів. Жителі цього селища наполегливо працювали, отримували добрі врожаї ячменю та пшениці, обмінювали їх на вироби ремісників у сусідніх племен. У жителів селища накопичувалися багатства. Це дозволило їм зайнятися перебудовою свого поселення, яке поступово перетворилося на місто.

У Єрихоні зводили будинки з висушених на сонці глиняних цеглин.

Цеглинки ці мали незвичну нам прямокутну, овальну форму (схожі на батон): знизу були плоскими, зверху — закругленими, зі слідами пальців. Навколо Єрихона жителі звели потужні стіни з вежами. У місті існувала каналізація. Дощова волога збиралася в спеціально побудовані сховища. Жителі Єрихона обмінювали зерно, сіль, яку вони добували, на речі, які їм були необхідні.

У Єрихоні археологи знайшли стародавні поховання: особи померлих були покриті глиняними масками з намальованими волоссям і головними уборами та вставленими в очні западини мушлями. Про релігійні вірування жителів свідчить найдавніший храм.

Стародавнє місто, залишки якого археологи розкопали під пагорбом Чатал-Гуюк, існувало в період неоліту, понад 9 тис. років тому. Воно мало площу близько 13 га, у ньому проживало від 2 до 6 тис. осіб. Місто було забудоване невеликими будинками із сирцевої цегли. Кожний будинок мав кілька невеликих кімнат, що виходили у велику кімнату площею 18—20 м2. Уздовж стін розташовувалися підвищення, на яких сиділи, спали та під якими ховали померлих.

Будинки мали вікна, але дверей не було, тому входили до них за допомогою драбини через отвір у пласкому даху. Не дивно, що це поселення ще називають «містом із дверима на дахах».