Ашшурбаніпал
Єдиним ассирійським царем, який умів читати й писати (хоча це не заважало йому проявляти жорстокість), був Ашшурбаніпал. Він наказав, щоб у палац звозили не лише коштовності, але й книги. Так була зібрана велика бібліотека, у якій зберігалися старовинні вавилонські міфи, легенди, молитви, твори мудреців про рух небесних тіл і про те, що вони провіщали людям. Палац царя згорів під час захоплення ворогами Ніневії, однак бібліотека вціліла. Глиняні «книги» не горять, а стають міцнішими після випалювання. Археологи розкопали руїни палацу Ашшурбаніпала та знайшли цю бібліотеку. Завдяки збиранню уламків табличок і з’єднанню їх вдалося відновити міф про потоп, легенду про Гільгамеша та велику кількість інших клинописних «книг» Стародавнього Дворіччя.
Як і будь-яка держава, побудована на насильстві над завойованими народами, Ассирія була приречена на нетривале існування. Постійні війни та боротьба за владу у верхівці суспільства, багатотисячні повстання на підкорених територіях ослабили Ассирію.
У 614 р. до н. е. вавилоняни, що звільнилися від влади Ассирії, розпочали наступ на Ніневію. Тим часом їхні союзники — мідійці — вщент зруйнували давню столицю Ассирії Ашшур.
У 612 р. до н. е. вже об’єднані сили вавилонян і мідійців узяли в облогу Ніневію. Облога міста тривала три місяці. Місто було захоплене, розграбоване, зрівняне із землею. Населення Ніневії майже повністю було винищене. Ті, хто вцілів, стали рабами. Останній ассирійській цар Сіншар-Ішкун (Сарак) не дався в руки ворогів. Він підпалив свій палац і згорів у ньому. Разом із палацом зникла й остання надія ассирійців на відродження держави. Залишки ассирійської армії разом із єгиптянами дали свій останній бій у 605 р. до н. е. біля Кархемиша. Колись могутня держава швидко розпалася, а її землі були взяті під контроль правителями Вавилона. Завойовники винищили ассирійську знать, а ті, хто вижив, розійшлися планетою. Сучасні вчені стверджують, що нині у світі живе близько 2 млн ассирійців у Сирії, Ірані, Туреччині, Азербайджані, США та навіть в Україні.